Гідроізоляція метро вимагає зовсім інших підходів, ніж для наземних об’єктів. Перш за все, гідроізоляція метрополітену – це виконання заходів щодо захисту всієї поверхні заглибленого об’єкта, яка контактує з грунтом. Крім того, слід відзначити й інші складності:
- при проектуванні системи гідроізоляції необхідно врахувати можливість виникнення застійних зон, що утворюються під час зворотної засипки шурфів і котлованів, особливо це проявляється в глинистому ґрунті, а також рівень сейсмічної активності в регіоні
- незважаючи на постійно діючу припливно-витяжну систему вентиляції, всередині метрополітену постійно відзначається підвищений рівень вологості. Тому гідроізоляція метро повинна передбачати як зовнішній, так і внутрішній захист від впливу вологи
- через постійний рух поїздів виникають сильні вібраційні навантаження, що впливають на конструкції тунелів, перегонів та станцій.
Слід врахувати, що при неглибокому заляганні підземних вод стандартні методи проведення гідроізоляції тунелю в більшості випадків виявляються неефективними через підвищений значення гідростатичного тиску.
Гідроізоляція метро розробляється окремо для кожного конкретного об’єкта з урахуванням місцевих особливостей: стійкості грунту, максимального значення напору ґрунтових вод, матеріалів, які використовувалися при будівництві, глибини залягання тунелів і т.д. Велике значення матиме гідроізоляція робочих швів, які виникають в процесі бетонування між шарами, залитими в різний час. Важливість якісного проведення гідроізоляції метро полягає ще і в тому, що ремонт можна буде виконувати фрагментально (в нічний час, коли метрополітен не працює, але це всього 5-6 годин), або повністю припиняти рух поїздів.